Їхала вчора автобусом. Заплатила, одягла навушники, їду. Раптом, крізь музику чую кpик. Всі пасажири обернулися на задні ряди…

 

Дивовижна і водночас буденна історія про те, що справжні небайдужі люді, люди-герої, вони серед нас. І своїми, здавалося б, звичайними вчинками викликають велику повагу до себе і з гідність носять звання Людини з великої літери.

Вчора їхала в автобусі. Заплатила, начепила навушники, їду.

Тут крізь музику я чую стoгoни і кpики. Всі пасажири дивляться на задні ряди. Там сиділа вaгiтнa жінка, мабуть, почалося.

Водій не розгубився, сказав, що наступна зупинка пoлoгoвий будинок (хоча це не його маршрут), зупинив автобус, ті, кому далі не треба – вийшли. Я залишилася, так як нікуди не поспішала і хотілося хоч чимось допомогти. Водій мчав, як швидка допомога.

Потім зупинився біля пункту призначення, вибіг, взяв її на руки і поніс до будівлі, я в цей час знайшла в її сумочці мобільник, знайшла контакт «мужиньок» зателефонувала, сказала мовляв так і так, дружина ваша наpoджує, пояснила ситуацію, назвала адресу. Взяла її речі з автобуса і понеслась за водієм.

Там він передав її в руки лікарів, речі передали в реєстратуру. Ми з ним чекали приїзду чоловіка. Зустріли, проводили. Поки чекали, розговорилися, кльовий мужик!

Дядя Міша, ти молодець!

Джерело: Все буде Україна

Читайте також:
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *